Життєвий шлях людини або сценарій життя починає будуватись від моменту, коли людина з’явилась на світ. А так як людина не пам’ятає свої перші роки життя, тим більше й перші місяці та дні, відтак й перші прийняті рішення людського мозку залягають глибоко у підсвідомості. Уже в дорослому житті можна виокремити маркери свого сценарію життя, та самому виправити або змінити сам сценарій вкрай важко, якщо не сказати “не можливо”. Транзактний аналіз, як метод психотерапії, дає інструменти для дослідження свого життєвого сценарію, що в свою чергу створює можливість для його зміни, при чіткому бажанні.
Про що говорить психологія поведінки людинки читате в нашому огляді
Чи потрібно усім змінювати свій сценарій життя або життєвий шлях особистості? Звісно, що ні. Та якщо вас відвідують думки, в яких присутнє “..щось не так..” або щось на кшталт таких, тоді варто замислитись, чому ці думки приходять час від часу або ж навіть вже постійно прописались у вашій голові:
- в кінці кінців все піде не так як треба..,
- я так і знав/ла, що так буде..,
- зі мною напевно щось не так..,
- з іншими шось не так..,
- іншим людям не можна довіряти..,
- чому це постійно відбувається зі мною.. та ін.
Тим більше, якщо в житті вже постійно щось відбувається “як за сценарієм”, особливо за негативним – тоді безперечно варто почати його змінювати. Особисто з власного досвідуможу впевнено сказати, що це можливо.
Чому доросла людина не може сама розплутати клубок своїх думок?
Тому що свій життєвий сценарій людина починає формувати з довербального періоду, коли починають будуватись перші людські стосунки, зокрема зі своїми парентальними фігурами, та система власних переконань. І ця система переконань, а саме про себе, про інших та про життя, у більшості випадків міцно осідає поза свідомістю. Й протягом життя людина несвідомо користується цими переконаннями та формулою закладених стосунків.
Як працює психотерапія читайте в метафоричному погляді на нашому сайті
Коли формується фундамент життєвого сценарію, по суті, дитина задається питанням:
“Що така людина як я, робить в цьому світі, як цей, з такими людьми, як ти?”
І вже з набуттям навичок спілкування, основна система життєвих переконань починає формуватись в більш міцний зв’язок із самим життям. Після чого ця система починає застивати, тобто переходити з фокусу свідомості до неусвідомленого її використання. Можна сказати, що в період дитинства вже закладено “міцний фундамент” для подальшого життя.
Далі, крокуючи своїм життєвим шляхом дитина зустрічає ті самі патерни стосунків з навколишнім світом, які проживала з самого початку свого життя і які в свою чергу підкріплюють їх. Таким чином дитина складає висновки й переконання про себе, про людей та про життя в цілому в єдину міцну структуру – життєвий шлях особистості або сценарій життя. Тобто до 21 року основна формула життя вже створена.
Деталі створеного та підтвердженого сценарію життя можуть дещо доповнюватись та розширятись. Та вже в дорослому віці побудований сценарій життя стає дуже стійким до змін й змінити його самому просто одним бажанням чи прочитаними книжками й пройденими тренінгами фактично не можливо. Не можливо тому, що мозок людини будував та підтверджував цей сценарій життя протягом багатьох років і усю отриману інформацію з книжок та тренінгів він буде трансформувати саме під свій сценарій.
Стакан наполовину повний чи порожній?
Прості приклади інтерпретації мозком життя під свої переконання:
- наполовину повний та наполовину порожній стакан з водою,
- песимістичний та оптимістичний погляд на одну й ту ж саму ситуацію.
Або краще на іншому прикладі показати, який мені більше імпонує: людина права, коли стверджує, що в неї получиться й так само права коли стверджує, що в неї не получиться. Справа у виборі людини. Перший вибір людина закріплює в своєму сценарії життя, а далі або живе згідно цього вибору або знаходить в собі сили для змін.
Як психологія відносин між людьми впливає на життя в цілому читайте в нашому огляді
Особисто я не відкидаю той варіант, коли людина сама може змінити себе під впливом якихось життєвих подій, ситуацій чи інших чинників. Та такі чинники можуть бути вкрай травматичними та небезпечними, як психологічно так і фізично. Тому зі своєї сторони, пройшовши свій шлях психотерапії й започаткувавши вже свою практику в напрямку транзактного аналізу, як методу психотерапії, рекомендую обирати шлях саме психотерапії.
Підсумовуючи, хочу зауважити, що коли людина впевнено говорить: “..та чим мені допоможе психотерапія?…”, “..та це не працює…” й т.і., та коли також переконано стверджує, що: “..мені тоді допомогла психотерапія…”, “..якщо б не психотерапія, не знаю як було б далі…” – знайте, це може бути шлях однієї людини. Це шлях від свого сценарію життя до його змін. Робіть свій вибір на свою користь!